Екологічна освіта

Екологічна освіта – важливий чинник формування особистості учня

   Екологічна освіта – це неперервний процес засвоєння цінностей і понять, які спрямовані на формування умінь і стосунків, необхідних для осмислення і оцінки взаємозв’язків між людьми, їхньою культурою і навколишнім середовищем, що передбачають розвиток умінь приймати екологічно доцільні рішення і мають на меті засвоєння правил поведінки в навколишньому середовищі. Певна річ, що свідоме і бережливе ставлення кожної людини до природи можливе тільки при наявності в неї екологічної культури, широких екологічних знань про закономірності розвитку природи, знайомства із загадковим світом тварин, рослин...
   Мета екологічної освіти і виховання – формування системи наукових знань, поглядів і переконань, які закладають основи відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища.
 З точки зору всесвітніх вчених та українських вчених взагалі, екологічна освіта є системою впливу на свідомість людини чи соціуму з метою формування суспільно значущих розумних екологічних потреб. Тоді як взаємозв’язок екологічної освіти і виховання визначено як «нерозривні частини осягнення знань, традицій, досвіду єдиного цілого, що ґрунтуються на принципі безперервності, супроводжуючи людину протягом усього її активного життя».

Водночас, як вказує Д. Кавтарадзе, сучасна екологічна освіта залишається пронизаною духом прагматизму: вона спрямована переважно на охорону надр, ґрунтів, вод, але не на природу! Саме у зв’язку із цим звучать заклики "повернутися до природи" у сенсі відчуттів, враження, розуміння нерозділеності з нею - це виховне завдання більше важке, чим розробка теоретичних програм.

Аналізуючи погляди учених: Білик, Дробноход, Кисельов, Крисачекнко, Лук’янова, Пустовіт, Пустовіт, Титаренко, Шмалєй, Філіпчук, Хесле й ін., щодо тенденцій розвитку теорії й практики екологічної освіти ми бачимо, що найбільш характерними на сучасному етапі розвитку екологічної освіти є такі:

1) підвищення ролі екологічної освіти у розв’язанні сучасних екологічних проблем, а також у цілісному процесі формування особистості нового тисячоріччя;

2) посилення ролі міжнародної співпраці в сфері екологічної освіти і виховання;

3) забезпечення єдності навчання, виховної роботи, суспільно-корисної діяльності молоді щодо збереження навколишнього середовища;

4) уведення у зміст професійної підготовки курсів екологічного спрямування;

5) посилення ціннісних аспектів змісту екологічної освіти;

6) екологізація навчального змісту предметів гуманітарного й природничо-наукового циклів;

7) використання в процесі екологічної освіти елементів системного підходу, методів моделювання й історизму;

8) диференціація й індивідуалізація еколого-виховних впливів на особистість;

9) впровадження в практику нових форм екологічної освіти учнів (міжпредметні уроки, рольові й сюжетні ігри, прийоми імітації й ігрового моделювання, учнівські конференції, експедиції з дослідження рідного краю, рольові практикуми).

Екологічна освіта у навчальних закладах має специфічні особливості, які на нашу думку, можна викласти у такий спосіб:

1. Можливості екологічної освіти та виховання учнів значно ширше, ніж у середній загальноосвітньої школи, оскільки:

– переважна більшість молоді вступає до ПТНЗ навчального закладу вже з певним обсягом екологічних знань, набутих у школі. Вона має певний життєвий досвід, переконання, здатність усвідомлювати та узагальнювати як власне ставлення до навколишнього середовища, так і поведінку інших людей,

– розвиток пізнавальних якостей, у тому числі і в екологічній освіті, обумовлюється необхідністю набувати спеціальність;

– професійна спрямованість екологічних знань, умінь і навичок є головним стимулом мотиваційної сфери студента для якісного оволодіння ними відповідно до вимог сьогодення.

2. Екологічна освіта має профільне спрямування її обсяг залежить від рівня акредитації навчального закладу, майбутньої спеціалізації та напряму подальшої професійної діяльності. Загальний обсяг екологічної інформації є більш різноманітним і має прикладний характер.

3. Встановлено звязок теорії й практики, єдність навчання та продуктивності праці, які на кожному етапі навчання поглиблюються. Й саме у ПТНЗ виникають підстави для реалізації положення Концепції екологічної освіти щодо покликання екологічної освіти "формувати в молодої людини не тільки уявлення про фізичні і біологічні компоненти довкілля, але й сприяти усвідомленнюта оцінці існуючих проблем у природі і суспільстві".

4. Гуманістичне спрямування, якого екологічна освіта набуває у ПТНЗ внаслідок інтенсивної диференціації та інтеграції навчальних дисциплін. Воно виявляється в пошуку цінностей, спрямуванні на якнайповніше забезпечення учнів екологічними знаннями.

Більшість досліджень у царині екологічної освіти і виховання присвячено проблемі формування екологічної культури різних вікових груп (Н.Єфіменко, І.Костицька, Л.Лук’янова, В.Маршицька, О.Пруцакова, Н.Пустовіт, С. Совгіра, Г.Тарасенко та ін.). Особливостям цього процесу у учнів ПТНЗ також присвячено низку напрацювань. Важливі висновки знаходимо у дослідженні Г.Тарасенко. Так ціннісне ставлення до природи, на думку ученої, формується в межах екологічної культури, яка включає в себе: професійну екологічну грамотність (знання, уміння, навички), культуру екологічного передбачення, культуру поведінки та праці в природі, культуру споживання природи. Всі ці чинники екологічної культури неодмінно спираються на ціннісні орієнтації. Саме тому у ПТНЗ повинен культивуватися не абстрактний престиж знань, а престиж особистості, престиж високої екологічної культури людини.

Бізнес –проект “Ярмолинеччина: світ навиворіт” Автори: команда учнів ДНЗ “Ярмолинецький АЦ ПО”

Проект "Застосування сонячної енергії"